#Безбар’єрність: Як писати про ветеранів та ветеранок — рекомендації для медіа
Слова мають значення. Те, як ми говоримо та пишемо про ветеранів і ветеранок, безпосередньо впливає на їхнє сприйняття суспільством та реінтеграцію у цивільне життя. Робота журналістів та комунікаційників сьогодні — це не просто інформування. Це створення середовища, де ветерани відчувають повагу до свого досвіду, а їхні проблеми стають видимими для суспільства.
Щоб допомогти медіа та громадськості будувати правильні наративи, Український ветеранський фонд Мінветеранів розробив детальні рекомендації.
Ділимося ключовими тезами та практичними порадами з посібника:
Бачити людину, а не лише статус. Сучасний ветеран — це не стереотипний образ із минулого. Сьогодні це часто молоді люди: понад 39% ветеранів в Україні — віком до 35 років. Це активні учасники суспільства, професіонали, батьки та підприємці. Використовуйте коректну термінологію (УБД, особи з інвалідністю внаслідок війни), але пам’ятайте, що статус не має затьмарювати особистість.
Ветеран — це потенціал, а не тягар. Варто відходити від моделі «пільговика», який потребує лише допомоги. Ветерани — це люди з унікальним досвідом лідерства, високою стресостійкістю та дисципліною. Підтримка ветеранських ініціатив — це інвестиція в розвиток держави. Вони є рушійною силою змін, а не об’єктом жалю. Проте, не варто перекладати цілковиту відповідальність за майбутнє держави на плечі ветеранів й ветеранок. Фрази на кшталт «от вони повернуться і наведуть лад» є маніпулятивними, адже ці обов’язки належать усьому суспільству вже зараз.
Професіоналізм поза гендером. Говорячи про ветеранок, фокусуйтеся на їхньому військовому досвіді, посаді та досягненнях. Питання про «жіночність», макіяж в окопах чи «на кого ви залишили дітей» є недоречними. Ветеранка — це насамперед професіоналка, яка виконувала свій обов’язок нарівні з іншими.
Етика у питаннях здоров’я та ПТСР. Використовуйте людиноцентричну лексику: «людина з інвалідністю» замість «інвалід». Акцентуйте на силі людини, а не на її фізичних обмеженнях. ПТСР — це не синонім агресії чи небезпеки. Не варто діагностувати розлади самостійно. Замість стигматизації говоріть про соціальну адаптацію та підтримку.
Повага до приватності та досвіду Питання «Чи ти вбивав?» або деталі полону без ініціативи самого ветерана — табу. Також важливо бути етичними у візуальному контенті: не використовуйте фото поранень без згоди чи моменти емоційного розпачу для «хайпу». Поважайте право ветерана на приватність і гідність.
Ми маємо формувати культуру вдячності та рівності, де ветерани є невід’ємною та активною частиною суспільства. Професійна робота медіа — це фундамент, на якому будується довіра між цивільними та військовими.
Детальніше ознайомитися з рекомендаціями та завантажити їх можна за посиланням:https://veteranfund.com.ua/wp-content/uploads/2023/09/how_to_write_about_veterans.pdf
