04 квітня 2026 року. Чотири роки волі Народиччини: коли цифри кричать про біль, а люди доводять незламність.
Сьогодні минає рівно чотири роки з того дня, як окупаційні війська рф повністю залишили територію Народиччини та всієї Житомирської області. Чотири роки... Це водночас і ціла вічність, і мить, адже спогади про пережите досі болять так само гостро.
Ми всі добре пам’ятаємо той страшний світанок 24 лютого 2022 року. Війна увірвалася в життя Народицької громади вибухами ракет, артилерійськими обстрілами та пожежами. Миттєво дев’ять наших сіл опинилися в окупації. Села Радча, Нова Радча і Стара Радча, Грезля і Давидки ворог захопив з перших днів і тримав аж до 4 квітня. Окупанти також стояли в Ровбі, Тичкові, Вільховій, а село Рубежівка перебувало під їхнім гнітом 2–3 дні.
Коли ми говоримо, що Народиччина постраждала чи не найбільше в області, за цим стоять страшні й точні факти. Ворожі обстріли та ракетні удари понівечили всю громаду:
- 692 будинки пошкоджено по всій території громади.
- 63 оселі знищено повністю — на їхньому місці лишилися тільки згарища.
- 46 об’єктів інфраструктури (наші школи, садочки, лікарні) зазнали руйнувань.
- 5 мостів, які з'єднували наші села, були розбиті.
Але найстрашніше — це людські життя та розбиті долі, про які й сьогодні неможливо згадувати без сліз.
У селі Давидки орки пошкодили практично всі будинки та знищили більше 24 дворів разом із хатами та господарськими прибудовами. Саме там отримав поранення 17-річний юнак. У Сельці війна забрала життя жінки та чоловіка.
У Новій Радчі від осколкових поранень під час артилерійського обстрілу загинув місцевий житель, якого поховали на подвір’ї. На околиці цього ж села окупанти безжально розстріляли подружжя — 67-річну жінку та 60-річного чоловіка. В селі Радча син свою померлу матір також поховав біля будинку. І тільки потім після окупації відбулося перепоховання тіл на кладовищах. Скільки ще людей отримали моральні та фізичні травми — боляче й подумати.
Ще в селі В’язівка крім об’єктів інфраструктури та житлових будинків, від ракетних ударів пошкоджено й нашу духовну святиню — дерев’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Храм, якому було понад 150 років і який був пам’яткою архітектури національного значення, після обстрілу «світиться» проломами в даху, куполах та стінах. Він більше не підлягає відновленню.
Скільки горя принесла ця війна — описати неможливо. Але попри те, що ми залишаємося прикордонною територією, громада продовжує жити й відновлюватися. Ми не опустили руки:
- На сьогодні спільними зусиллями вже відновлено близько 400 об’єктів нерухомості. Люди повертаються до життя.
- Було відновлено ключові мости, що знову забезпечило нам такий необхідний логістичний зв'язок з обласним центром та столицею.
У цей скорботний і пам'ятний день ми знову й знову кажемо «дякую» нашим воїнам. Вони докладають максимальних зусиль, щоб стримувати російську навалу та повертати територіальну цілісність України. Дякуємо їм за незламність, мужність, сміливість і стійкість. Дякуємо за кожен світанок і за кожен вечір.
💔 Згадуємо всіх, хто загинув чи постраждав у цій війні. Вічна пам’ять усім, хто віддав своє життя заради майбутнього України. 😢
Слава Україні! Героям Слава!
