Злочини без строку давності: як допомогти людям, які зазнали сексуального насильства під час війни
Україна зараз йде шляхом, який раніше не доводилося долати жодній країні: ми почали розслідувати сексуальні злочини окупантів ще до того, як закінчилася війна. Інші держави під час бойових дій займалися лише документуванням таких злочинів. А от розслідувати сексуальне насильство агресора, доки ще не стихли обстріли та частина території перебуває в окупації, Україна наважилася першою. Утім, процес дещо сповільнений. Нині в Україні розслідують, за даними ГПУ, менше 200 випадків.
Чому постраждалі не розповідають про пережите
У роботі зі злочинами сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, Україна вже стикнулася з проблемою – нестачею свідчень. Ті, хто пережив сексуальне насильство, рідко готові про це говорити. І це не дивно – після деокупації територій постраждалі передусім дбають про власну безпеку: виїжджають до інших областей чи за кордон. І доступ до них, як до свідків чи потерпілих, ускладнюється. Крім того, такі злочини у нас і досі стигматизовані. Частина постраждалих не хочуть, щоб про те, що трапилося, дізналися родичі, знайомі чи сусіди, тож не звертаються із заявами. Тому кількість злочинів, якими вже займаються правоохоронні органи, аж ніяк не відображає реальної картини.
Деякі постраждалі можуть не усвідомлювати, що пережили сексуальне насильство. Однак, до таких злочинів, окрім зґвалтування, належать і травмування статевих органів, чи навіть погроза його вчинити, спроба зґвалтування. А ще примусове оголення, яке чимало наших громадян змушені були проходити на російських блокпостах.
Звернутись по допомогу можна завжди: сексуальні злочини під час конфліктів не мають строку давності
Заявити про пережите можна і за декілька років після інциденту. Сексуальні злочини, як і інші воєнні злочини, не мають строку давності. Але з часом докази втрачаються, деталі забуваються, і розслідувати буде складніше. Бо наша психіка побудована так, щоби витіснити і забути найстрашніші події.
Тож моя порада як юриста: щойно відчуєте, що готові – не мовчіть. Якщо ніяково одразу йти до правоохоронців, можна звернутися до громадських організацій. Вони теж забезпечують підтримку постраждалим від сексуального насильства, зокрема, і юридичну. Ви також можете звернутися по безоплатну правову допомогу до системи БПД. Ми допоможемо скласти заяву до правоохоронних органів та призначимо адвоката, який буде супроводжувати під час досудового слідства і розгляду справи в суді. І це не лише юридична, а й просто дружня підтримка. Крім того, в нас є мережа партнерів, яких можуть залучати, якщо, до прикладу, потрібен супровід психолога. І звісно, до системи БПД можна звернутися анонімно, щоб проконсультуватися та дізнатися алгоритм подальших дій.
Правова система, яка не травмує
Як на мене, надалі українська правова система ставатиме все більш людиноцентричною. Гадаю, нас чекає створення чи об’єднання різних органів у структури, схожі на модель “Барнахус”. Це модель дружнього опитування дитини, яка постраждала від насильства. Фахівці в єдиному просторі проводять опитування, тут же роблять і медичний огляд, якщо треба, надають психологічну підтримку, – і все це за один раз, не викликаючи дитину знову і знову. Адаптувавши законодавство, таку модель можна застосувати і для дорослих, які постраждали від сексуальних злочинів.
Чи будуть репарації для постраждалих
Маємо ще один виклик — отримати репарації. І тут, я певен, Україна зробить все можливе. Вже зараз Міністерство соціальної політики та Міністерство юстиції України працюють над тим, як отримати кошти від країни-агресора, і як забезпечити виплату цих коштів людям, які постраждали від сексуального насильства окупантів. Ще мають бути ухвалені відповідні законопроекти. У світі вже розробили чимало механізмів для таких справ: десь виплати були одноразовими, десь їх сплачували роками, а десь – і пожиттєво. Поки неможливо спрогнозувати, як і в якому обсязі виплачуватимуть ці кошти. Проте моя думка – репарації будуть.
Щобільше, я впевнений, що об’єднавши зусилля фахівців різних галузей: юристів, психологів, медиків; зусилля представників держави та громадського сектору – ми зможемо досягти спільної мети. А саме – допомогти людям, які постраждали від злочинів окупантів. Джерело: https://censor.net/ua/b3422010
За інформацією Координаційного центру з надання правової допомоги.
Оксана Сергієнко - фахівчиня Коростенського МЦ з надання БВПД
