Трагічна звістка в Народицькій громаді.
На Бахмутському напрямку 13 листопада загинув наш військовий, уродженець м. Донецьк, молодий, талановитий, артист балету Київського національного академічного театру оперети Хлуп'янець Вадим Васильович 04.06.1996 р. н.
З 16.06.2014 мав статус переселенця з м. Донецьк в с. Старий Дорогинь до теперішнього часу.
Він закінчив Київський хореографічний коледж. Працював на посаді артиста балету Київського національного академічного театру оперети. Брав участь у спортивному житті театру. В 2017 році був визнаний кращим бомбардиром у турнірі з мініфутболу серед театральних команд Києва.
Неможливо підібрати слова, щоб виразити наші співчуття рідним та близьким. Розділяємо біль втрати разом з рідними та близькими загиблого.
🕯Хай пам‘ять про героя живе вічно в наших серцях!
Слава воїну-захиснику України!
Людмила Семенюк (Взято з соціальної мережі):
Колись маленьким хлопчиком, він вперше зайшов до театру опери та балету. Це було у Донецьку, де був один із найкращих українських театрів, який носив ім’я украінськоі зірки Анатолія Солов’яненка… Театру, який заснувала на Донбасі Вінницька Пересувна театральна трупа… Театру, який відкрився колись оперою про чернігівського князя Ігоря… І де була одна із найкращих в країні хореографічних шкіл, чиі вихованці були затребувані у США та Європі. У Донецьку, де навіть аеропорт, чи не єдиний у світі, мав театральне ім‘я… А потім прийшли вони, визволителі… А юнак, закоханий у мистецтво, який роки життя присвятив щоденним хореографічним репетиціям, став переселенцем, оселившись у селі на Житомирщині, де не було сцени. Але Вадим Хлуп‘янець не зрадив свою мрію, і талановитого випускника хореографічного училища прийняли до дружньої родини Киівського Національного Театру Оперети. Прем‘єра хореографічного спектаклю «Бал» за його участі мала відбутися 25 лютого. Спільний проект українських та італійських митців, надзвичайно красива і щемна, глибока і водночас легка у італійському стилі комедії дель-арте, алюзія на відомий оскароносний фільм «Бал» знаменитого італійського режисера Етторе Скола, де людське життя пролітає на сцені, як один нестримний танець. Вадиму, мабуть, як нікому іншому, був цікавий цей проект, бо він сам вже відбувся в кінематографіі, як постановник хореграфічних танців у фільмі відомого нашого режисера Дмитра Томашпольського «Ржака», фільмі потужному і пророчому, відзначеному на багатьох фестивалях. Замість «Балу» на сцені 25 лютого у столиці був бал вибухів та десантних груп «визволителів»… Так удруге у коротке життя Вадима Хлуп‘янця прийшла війна. Мабуть, він подумав, що це знак долі. Від якої не втечеш, бо всі наші ролі розписані десь там, серед сріблястих зірок небесним режисером… Вадим пішов добровольцем, він був у хорошій спортивній формі, як і всі танцюристи, і тому його одразу взяли. У батальйон під назвою «Свобода», де за останній місяць під Бахмутом на його рідній Донеччині, лише із однієї його бригади загинуло в боях вже четверо, молодих, красивих, унікальних, кимось любимих і таких довгожданих… Прем‘єра вистави «Бал» на сцені Київської оперети відбулася без Вадима… А коли актори вийшли на поклон до глядача, то вклонилися в першу чергу йому, хлопцю, який просто хотів танцювати, але до його дому прийшла війна… Бо завдяки йому, і таким, як він, які віддають своє життя за свободу, стоіть Київ, тримаються театри, і тримаємось ми усі… На балу під гуркіт історіі, на балу у круговерті танцю, який і є життям…
