🕯 Сьогодні, 17 серпня 2026 року, Народицька громада попрощалася із Захисником України — Дідухом Миколою Володимировичем.
Жителі громади, рідні, близькі, друзі, побратими та всі небайдужі зібралися в селі Новий Дорогинь, щоб віддати останню шану воїну, який мужньо захищав Україну та кожного з нас.
Під час церемонії прощання зі словами скорботи, вдячності та підтримки до рідних і близьких виступили:
· начальник Народицької селищної військової адміністрації Олег Ярмолюк;
· старший лейтенант Юрій Цегельнюк.
Присутні вшанували пам’ять Героя хвилиною мовчання.
Панахиду за полеглим Захисником провів протоієрей Олександр Православної Церкви України.
У скорботний день прощання присутні згадали життєвий шлях Миколи Володимировича — людини, яка жила, працювала, будувала плани на майбутнє та зрештою стала на захист своєї держави.
Микола народився 23 травня 1990 року в с. Новий Дорогинь Народицького району Житомирської області.
У 2007 році здобув повну загальну середню освіту в Новодорогинській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. Того ж року вступив до Центру професійно-технічної освіти м. Житомир, який успішо закінчив у 2008 році, отримавши професію оператора поштового зв’язку та оператора комп’ютерного набору.
У 2009 році був призваний на строкову службу до лав ЗСУ військової частини А3258 м. Радомишль.
З 2012 по 2016 роки працював у Новодорогинській ЗОШ І-ІІІ ступенів робітником з комплексного обслуговування та ремонту будівель, з 2015 по 2020 рік працював у державному підприємстві «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» рамником нижнього складу, у 2022-2024 роках – сезонним опалювачем (кочегаром) МПТБ с. Новий Дорогинь Норинцівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Народицької селищної ради.
З початком повномасштабного вторгнення рф був учасником тактичного підрозділу руху національного спротиву.
5 березня 2024 року був призваний на службу Першим відділом Коростенського РТЦК та СП. Проходив службу у складі 9 (Житомирського) прикордонного загону імені Січових стрільців.
Пройшовши базову військову підготовку та підготовку операторів БПЛА, захищав кордон нашої держави з місцем дислокації н.п. Радча Житомирської області.
Микола обіймав посаду інспектора прикордонної служби 2-ї категорії, оператора (оператор озброєння) відділення повітряної розвідки та ударних безпілотних суден першого ВПС.
У 2024 році отримав подяку начальника Народицької СВА за сумлінне та зразкове виконання службових обов’язків під час виконання завдань із посилення охорони державного кордону, участі у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України.
4 грудня 2024 року в складі підрозділу вибув у службове відрядження на ділянку 3 прикордонного загону ім. Героя України полковника Євгена Пікуса Східного регіонального управління ДПСУ для участі у виконанні бойових завдань на околицях міста Костянтинівка Донецької області. 28 березня 2025 року заступив на бойову позицію для виконання бойових завдань. 24 червня того ж року старший солдат Микола Дідух (позивний «ДІД») зник безвісти в районі населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області. Тривалий час захисник вважався безвісти зниклим. Рідні, близькі та всі, хто знав його, жили надією на добру звістку. На жаль, ця надія не справдилася. Воїн Микола, вірний Військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу і незалежність від отриманого поранення загинув 24 червня 2025 року.
Микола любив життя, був щирою, доброзичливою та працьовитою людиною, цінував близьких та будував плани на майбутнє.
Микола залишив по собі добрий і світлий спомин у серцях усіх, хто його знав. Його щирість, доброзичливість, працьовитість та людяність назавжди залишаться в пам’яті рідних, друзів, побратимів і односельців.
Після завершення траурного мітингу процесія прослідувала до кладовища села Новий Дорогинь, де Героя було поховано на рідній землі.
Найбільшим болем його втрати залишається для тих, хто був найближчим. Непоправна втрата назавжди змінила життя його родини. Без люблячого батька залишилася дочка Софія, без чоловіка — дружина Оксана Миколаївна, без сина — батьки Валентина Петрівна та Володимир Адамович, без брата — Володимир, Юрій та Михайло.
🕯 Вся громада розділяє біль вашої непоправної втрати та схиляє голови у глибокій скорботі. Нехай світла пам’ять про Миколу Володимировича назавжди залишиться в серцях земляків, а любов і добрий спомин про нього допомагають рідним пережити цей тяжкий час.
Вічна слава і шана Захиснику України.
